Листопад – місяць опалого листя, тому ще він мав зворотну назву – падолист. Останній місяць осені, який дуже часто підпадає під владу зими, також іменували «напівзимником».
Наймолодший син Матері-Осені, якому вона доручає зустріти Бабу-Зиму та її сивобородих синів. Тому він більше прихильний до свого двоюрідного брата Грудня, аніж до рідного – Жовтня, і дозволяє Бабі-Зимі сніжити на полях і лісах. В цей же час Мати-Осінь, щоб прискорити прихід зими, вкорочує листопадові дні. Природа останнього місяця осені у стурбованій задумливості. То згадає про минуле літо, і тоді сонечко прогляне з-за хмар. А то подумає про близьку зиму, і небо відразу закошлатиться важкими темними хмарами, а по землі вперіщать холодні байдужі дощі.
Його європейська назва «новембр» походить від латинського слова «дев’ять», бо в дореформеному календарі він був дев’ятим місяцем року.
У народі кажуть:
- В листопаді світанок з сутінками в полудень зустрічаються.
- Листопадовий день, що заячий хвіст.
- Листопад не лютий, проте спитає, чи одягнутий та взутий.
- В листопаді голо в саді.
- В листопаді зима з осінню бореться.
- У листопаді сонця, як у старої баби чепуріння.
- Листопад і колесо, і полоз любить.
- Коли в листопаді небо заплаче, то слідом за дощем і зима прийде.
- Листопад заспів зими і сутінок року.
