З Днем української жінки!

 

День народження Лесі Українки

 

Закохана у заборонене. Інтелектуалка, якої боялися. Леся Українка без шкільного глянцю.

25 лютого народилася жінка, яку радянська система спробувала перетворити на “хворобливу поетесу”.

Не вийшло.

Бо Леся Українка — це не про страждання.

Це про силу мислення.

Про небезпечну свободу.

Про інтелект, який не вкладається в рамки.

Ось що варто знати про неї насправді.

1️⃣ Вона не ходила до школи — і стала однією з найосвіченіших жінок Європи

Леся (Лариса Косач) не навчалася в офіційній школі. Не через бідність — через принцип.

Її мати, Олена Пчілка, свідомо не віддала дітей у русифіковану імперську систему. Освіта була домашньою — але на рівні університету.

До дорослого віку Леся володіла:

 • українською

 • польською

 • російською

 • німецькою

 • французькою

 • англійською

 • італійською

 • болгарською

 • латинською

 • давньогрецькою

Вона перекладала Гомера, Гейне, Байрона.

У 19 років написала для молодших родичів підручник з історії стародавнього світу.

Це була не “хвора поетеса”.

Це була мислителька європейського масштабу.

2️⃣ Вона була політично небезпечною

Її тексти читала і відстежувала царська цензура.

Леся співпрацювала з українськими соціал-демократичними колами, перекладала Маркса, листувалася з Михайлом Драгомановим, брала участь у культурно-політичному русі.

Її “Бояриня” — це не побутова драма.

Це текст про колоніальну залежність і втрату ідентичності.

Її “Оргія” — про митця в умовах імперії.

Її “Кассандра” — про правду, яку суспільство не хоче чути.

Вона писала не “про квіточки”.

Вона писала про свободу — і це було небезпечно.

3️⃣ Вона не була тендітною тінню

Так, у неї був туберкульоз кісток.

Так, вона пережила десятки операцій.

Так, біль супроводжував її роками.

Але водночас:

 • вона подорожувала Європою

 • жила в Грузії та Єгипті

 • працювала неймовірно продуктивно

 • писала складні філософські драми

Її інтелект був настільки сильним, що сучасники називали її “єдиним чоловіком серед українських поетів” — комплімент, який тоді означав силу характеру.

4️⃣ Її любові були живими, не підручниковими

Її перше велике почуття — Михайло Славинський. Нерозділене.

Потім — Сергій Мержинський. Вона доглядала його до смерті. Саме в ніч його агонії написала “Одержиму”.

Це була не салонна поезія.

Це був текст, народжений з любові й смерті в одній кімнаті.

Згодом вона вийшла заміж за Климента Квітку — етнографа й музикознавця, який підтримував її до останнього подиху.

Її любов — це не романтика.

Це глибина і трагізм.

5️⃣ Її похорон боялися

1913 рік. Київ.

Царська влада заборонила будь-які промови.

Боялися, що похорон перетвориться на політичну демонстрацію.

Труну несли жінки — акторки, соратниці, подруги.

Це був символ.

Присутні співали “Вічная пам’ять”.

Довго.

Вперто.

Мовчки протестуючи.

Леся, яку варто читати сьогодні!

Вона не писала про слабкість.

Вона писала про вибір.

“Contra spem spero” — це не красивий латинський вислів.

Це філософія життя людини, яка роками жила з болем — і не дозволила йому визначити себе.

“Я в серці маю те, що не вмирає” — це не пафос.

Це внутрішній стрижень.

Леся Українка — це:

▪️ інтелект

▪️ європейська культура

▪️ антиколоніальне мислення

▪️ жіноча сила без істерики

▪️ політична гострота

▪️ глибока філософія

Вона не була “бідною хворою поетесою”.

Вона була небезпечною для системи.

І саме тому її так довго спрощували.

Сьогодні варто повернути її справжню.

Не ікону.

Не портрет із класу.

А живу, складну, сильну Лесю.

І перечитати.

#ЛесяУкраїнка #25лютого #ІсторіяУкраїни #УкраїнськаКультура #ContraSpemSpero

͟1͟0͟ ͟н͟е͟п͟е͟р͟е͟в͟е͟р͟ш͟е͟н͟о͟ ͟в͟л͟у͟ч͟н͟и͟х͟ ͟в͟и͟с͟л͟о͟в͟і͟в͟ ͟Л͟е͟с͟і͟ ͟У͟к͟р͟а͟ї͟н͟к͟и͟:

1.Не міряй і не важ, не збирайся жити, а живи, люби, скільки можеш і як можеш, то менше буде жалю, вір мені, ніж коли б ти все розмірила, розважила і відклала на завтра, бо «завтра» не завжди приходить.

💎

2.Матеріальна незалежність єсть одна з поважних підвалин моральної незалежності.

💎

3. Справді, нам тільки здається, що хтось інший може визволити нас від сумніву в нас самих, ні, сього ніхто інший не може зробити, тільки ми самі – і то не завжди.

💎

4.Скучати чи не скучати се в великій мірі залежить від волі самої людини, і коли вона дуже дає собі в сьому волю, то, значить, сама й винна, коли їй погано.

💎

5.За Вашу ідею, що мусить бути одна правда і для мужика, і для пана, я завжди стояла і буду стояти, а наскільки прислужуся їй ділом, се залежатиме від моїх сил і талану.

💎

6.У нас-бо таки громадського виховання нема ніякого, а через те й громадського почуття бракує.

💎

7.Я знаю, що дуже невозвышенно вживати літературу замість морфію, але все ж се краще, аніж морфій вживати замість літератури.

💎

8.[censored] кажуть: «Худой мир лучше доброй ссоры», але я вважаю якраз навпаки: ліпше щиро посваритись, ніж нещиро миритись

💎

9.Життя ламало тільки обстановку навколо мене (ну, і кості мої, як траплялось), а вдача моя, виробившись дуже рано, ніколи не мінялась та вже навряд чи й зміниться. Я людина еластично-уперта (таких багато між жіноцтвом), скептична розумом, фанатична почуттям, до того ж давно засвоїла собі «трагічний світогляд», а він такий добрий для гарту.

💎

10.Воно правда, що «натуру тяжко одмінити», але можна, не одміняючи, здержувати, коли треба.

З міжнародним днем рідної мови!

 

Герої не вмирають! День пам'яті Героїв Небесної Сотні

 

 

https://www.facebook.com/share/r/1Bc1m9sNjV/

День сніговика

 А чи знаєте Ви, що 18 січня святкують Всесвітній День Сніговика? Така чудова ідея прийшла в голову німецькому колекціонеру Корнеліусу Гретцу, який ще будучи юнаком, почав збирати зображення сніговиків. У 2008 році він увійшов зі своєю колекцією в книгу рекордів Гінн У нього більше трьох тисяч експонатів! І все це - Сніговики!

Корнеліус міркував так: по-перше – в середині січня в багатьох країнах є сніг. По-друге – цифра 18 схожа на сніговика, який тримає в руках віник. По-третє – у цей день не було жодного міжнародного свята!

На Русі сніговиків ліпили з давніх язичниць­ких часів і шанували як духів зими. До них, як і до діда Мороза, ставилися з належною по­вагою і зверталися з проханнями про допомогу і зменшення тривалості лютих морозів. Наші предки вірили, що зимовими природними яви­щами (туманами, снігами, хуртовинами) ке­рують духи жіночої статі. Тому, щоб виявити свою повагу до них, ліпили снігових баб.

У Європі сніговиків завжди ліпили поруч із будинками, щедро прикрашали гірляндами і домашнім начинням, одягали в шарфи, а в руки вручали гіллясті мітли. У деталях їхніх «шат» вгадується містичний характер. Напри­клад, ніс у вигляді морквини прикріплювали, щоб умилостивити духів, що посилають вро­жай і родючість. Перевернуте відро на голові символізувало достаток у домі.