УКЛІН ДОЗЕМНИЙ ВЧИТЕЛЮ ТОБІ
Учителю , ти ходиш по землі
помірним , впевненим і виваженим кроком ,
Ти наче вогник в сутінках пітьми ,
Життя твоє дає для нас уроки .
Вкладаєш , Вчителю , ти часточку душі ,
Серця маленькі швидко виростають ,
А зерна мудрості, науки , доброти ,
Як скарб , в дитячих душах залягають .
І чим доросліші з роками ми стаєм ,
Коли несуть нас по житті вітрила ,
Ми Вчителеві вдячність віддаєм ,
Бо розумієм хто в життя дав крила .
Який багаж понесли у політ ,
Які знання й учительську науку ,
Хто розуму навчав багато літ...
А ми тоді сприймали це за муку .
Прости , Учителю , невдячні ми були ,
А все тому - не зовсім розуміли
чому вкладаєш ти свої труди ,
Прости , твоєї праці не цінили .
Від днів шкільних минула купа літ ,
Ми розумієм хто в житті Учитель ,
Це той , хто прокладав дорогу в світ ,
І переконував , що зірка нам засвітить.
Якби не Вчитель , опустіла би земля
і не важливо хто яким був учнем ,
Збігають дні , тече ріка життя ,
,, Спасибі Вчителю " - лунає нині гучно .
Уклін доземний перед іменем Твоїм ,
За зерна знань в серцях і в наших душах ,
З твоєю мудрістю крокуєм по землі ,
Шановний Вчителю , Наставнику і Друже ! "
Автор: Тамара Франчук-Шандрук
Мої вже такі дорослі учні
Але всіх люблю і пам'ятаю♥️
А це я очима учениці 😉😆😍
