19 травня - День вишиванки

 

Хай вишиванка вишиває усім щасливу долю , 

 а український етнос не знає війни і болю !

День вишиванки у нашому 3-А кл.

Вишиванка наша національна броня.

І хай вишиванковий код націі 

допоможе ,оборонить.

Діти творили ,,живу ,,вишиванку！

 — Які твої улюблені квіти?

—— Кульбаби

— Чому?

—— Вони мені Україну нагадують: такі ж вільні і не продаються!

З Днем матері !!!

 

З Днем матері вітаю я жінок.

Що так хотіли з'їсти той шматок,

Смачного пирога, що на столі

Та залишили любій дітворі.

Хто недоспав найкращими роками.

Хто нам серця віддав і звуть їх Мама.

Хто світові потомство дарував

І дітям все життя своє віддав.

Хай Господь Вас спасе і сохранить.

Від бід всіх Божа Мати захистить.

Щоб Ви прийшли до Бога зі словами:

"Спасибі, Тобі Боже, що я мама!"

🥰 #AMiga0707

День матері: як все починалося?

Офіційна історія цього свята бере свій початок ще у далекому 1914 році у США. З того часу в Америці відзначають День матері, як державне свято.

Хоча в тих же Штатах вперше подумали про необхідність такого свята ще у 1872 році. Тоді активістка Джулія Ворд захотіла впровадити день, який би символічно об’єднував усіх матерів у боротьбі за мир. Вона влаштовувала мітинги і демонстрації, але держава так і не звернула уваги на її дії.

Після того вже у 1907 році, аби вшанувати власну матір, яка померла, продовжила доводити державним структурам необхідність цього свята Анна Джарвіс. Активістка відчувала за собою провину, бо недостатньо виражала свою любов до матері. Щоправда, Анна пішла дещо іншим шляхом: замість акцій протесту і демонстрацій, вона писала приватні листи усім чиновникам. Її зусилля закінчились успіхом, бо у 1910 році у штаті Вірджинія вперше офіційно відсвяткували День матері. Через чотири роки Вудро Вільсон, президент США, запровадив офіційне святкування Дня матері у другу неділю травня по всій Америці.

Якщо ж ми зануримося ще глибше в історію, то побачимо, що насправді матерів вшановують із сивої давнини. Наприклад, у Стародавній Греції святкували День вшанування матері усіх богів – Реї.
А от у Стародавньому Римі вшановували богиню Кібелу, заступницю матерів. У них свято тривало 3 дні у березні.

А от у Британії, починаючи з 17 століття, відзначали цілий тиждень матерів. Він тривав упродовж четвертої неділі весняного посту. Але подарунки дарували тільки в один якийсь день у цей період. До речі, відтоді традиційно мамам британці дарують тортик із 12-ма марципанами зверху.

Історія Дня матері в Україні

Офіційно в Україні святкують День матері з 1999 року, з того часу, як Президент Кучма підписав відповідний указ.

Але, насправді, українці цей День святкували і раніше. Наприклад, українська діаспора у Канаді ще на початку 20-го століття (1928 році) почала вітати матерів. А на наступний рік така ініціатива докотилась і до західної України. У Львові у другу неділю травня організовували спеціальні зустрічі матерів і концерти для них. Тут цим займалася редакторка тижневика “Жіноча Доля” Олена Кисілевська. Пізніше, за сприяння “Союзу українок” з Канади це свято поширилося по всій території Західної України. Потім при радянській владі, свято категорично заборонили. Це тривало до 1999 року.

До речі, варто також зазначити, що свято ще за часів Київської Русі та козаків теж відзначалося, але як релігійне – місяць Пречистої Діви Марії.

Воно і не дивно, адже мама дає життя, продовжує наш рід. Звісно, матерів треба шанувати і любити, а також дякувати їм за недоспані ночі і нерви, які вони витрачають на своїх дітей. Традиції у День матері дуже прості і зрозумілі кожному. Діти в це свято намагаються порадувати своїм матерям подарунки і показати, наскільки люблять і цінують їх.

Звичайно, подарунки до Дня матері залежать від фінансових можливостей і фантазії дітей. Ті, хто добре знають свою маму, виберуть подарунок без труднощів. А щоб подарувати потрібний подарунок, варто протягом певного часу уважно прислухатися до того, що потрібно матері і записувати це у вигляді невеликих нотаток для себе.

Проте варто пам’ятати, що важливий не матеріальний подарунок, а увага та любов, яку проявляє дитина до своєї мами. Кожну жінку розчулить, якщо її дитина присвятить їй вірш або просто приготує невеликий сюрприз у вигляді сніданку або вечері, приготованої власноруч.

Діти України хочуть жити в мирі !!!

 Діти заслуговують на світ без війни!

 У слові «Україна» закладено глибокий сенс:

у перекладі з стародавнього санскриту звук "укр" означає Світло, 

частина "Ра" перекладається як Сонце, 

а "їн (інь)" - це тонка духовна енергія.

Сонце в усі віки розумілося як Бог, що дає нам життя, а Світло є знання.

Отже, Україна не околиця якоїсь держави.

Україна - країна сонячного світла та духовних енергій, країна божественного пізнання та духовного розвитку.

СЛАВА УКРАЇНІ💛💙

 19 березня в умовах війни видатна українська поетеса Ліна Костенко святкує свій день народження.

Неможливо оцінити вклад її в українську культуру. Її гострі, волелюбні та красиві вірші проникають глибоко у серце.

Ліна Василівна пережила Голодомор, Другу світову війну, сталінські репресії. В 2015 році вона допомагала людям в зоні АТО. А в цьому році вона разом з нами переживає війну з Росією - страшну, криваву та безглузду. Тож бажаємо Ліні Василівні міцного здоров'я і мирного неба.

Вірші Ліни Костенко про війну

Ми воїни. Не ледарі. Не лежні

І наше діло праведне й святе.

Бо хто за що, а ми за незалежність.

Отож нам так і важко через те.

***

І жах, і кров, і смерть, і відчай,

І клекіт хижої орди,

Маленький сірий чоловічок

Накоїв чорної біди.

Це звір огидної породи,

Лох-Несс холодної Неви.

Куди ж ви дивитесь, народи?!

Сьогодні ми, а завтра – ви.

***

Розп’ято нас між заходом і сходом.

Що не орел — печінку нам довбе.

Зласкався, доле, над моїм народом,

щоб він не дався знівечить себе!

***

Мій перший вірш написаний в окопі,

на тій сипкій од вибухів стіні,

коли згубило зорі в гороскопі

моє дитинство, вбите на війні.

Лилась пожежі вулканічна лава.

Горіла хата. Ніч здавалась днем.

І захлиналась наша переправа

через Дніпро – водою і вогнем.

Гула земля. Сусідський плакав хлопчик.

Хрестилась баба, і кінчався хліб.

Двигтів отой вузесенький окопчик,

де дві сім’ї тулились кілька діб.

О перший біль тих не дитячих вражень,

який він слід на серці залиша!

Як невимовне віршами не скажеш,

чи не німою зробиться душа?!

Це вже було ні зайчиком, ні вовком –

кривавий світ, обвуглена зоря! –

а я писала мало не осколком

великі букви, щойно з букваря, –

той перший віршик, притулившись скраю,

щоб присвітила поночі війна.

Який він був, я вже не пам’ятаю.

Снаряд упав – осипалась стіна.

***

Це ж треба мати сатанинський намір,

чаїть в собі невиліковний сказ,

щоб тяжко так знущатися над нами,

та ще й у всьому звинувачувати нас!"

***

Історії ж бо пишуть на столі.

Ми ж пишем кров’ю на своїй землі.

***

І щось в мені таке велить

збіліти в гнів до сотого коліна!

І щось в мені таке болить,

що це і є, напевно, Україна.

З днем народження,наш Кобзарю !!!

 З днем народження , наш великий Кобзарю !!! 

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття

І голос твій нам душі окриля

Встає в новій красі, забувши лихоліття,

Твоя, Тарасе, звільнена земля!