Привіт, серпень !!!

 СЕРПЕНЬ 

Надходить Серпень... плеще у долоні, 

Підспівують дощу краплинки золоті, 

І ніжно смуток огортає скроні, 

Що Літечко минає, а Осінь — вже в путі.

Що пробігають теплі дні, мов коні,

І Червень, й Липень лишились віддалік. 

Ще мрії в сонячнім, п'янкім полоні, 

Літам зозуля в лузі підбиває лік. 

Летять хмаринки в даль, 

біленькі, легкокрилі —

Їх вітер кучерявий за собою поманив.

А Серпень чарівний в солОм'яному брИлі

Зустрівся з Літом посеред щедрих жнив. 

Легкі серпанки розстелив по полю,

Промінчику веселому змережив комірець,

Обняв, розцілував міцно тополю,

І через звір махнув до лісу навпростець.

У лісі назбирав ожини повні жмені

І зграйку маслюків під сосни поселив,

Крилатки розгойдав на ясені і клені, 

Холодною росою отави посріблив.

Щедро налив добра в зернистий колос —

Буде і хліб, і паляниці на столі...

І десь із піднебесся долинає голос —

Тренують крила молоденькі журавлі.

Як поважніли яблуні і сливи, 

І соку набирає в грона виноград, 

Медові груші доспівають й Білі наливи —

Плодами соковитими нас тішить сад.

Веселки свої барви заховали в хмари

І не співають вже мелодію гучну громи, 

А бузина в агатовім намисті сіє чари, 

І там, у вишині, лелеченьки дзвенять крильми...

Ще квіти не згубили пишну вроду —

Жоржини, айстри і майори розцвіли, 

Дощів п'ють прохолодну, чисту воду

Й голівками до неба пнуться, мов бусли.

І соняшник теж тягнеться за світлом, 

Свій бриль кудлатий крутить навкруги. 

І тихо розмовляють про щось з вітром

Блакитні, наче небо, петрові батоги.

Ще не втомились працювати бджілки, 

І для метеликів — солодкий мед-розмай, 

З садочку долинає спів сопілки:

— О не спіши так, Літечко, постій... ще зачекай!

І Серпень веселиться і танцює з Літом, 

Не підпускаючи до серця сум-печаль. 

Земля всміхається, квітує пишно квітом

І пісня солов'їна лине в неосяжну даль.

Оксана Козак

30.07.21

Серпень хочеться їсти великою ложкою, щедро розливаючи залишки тепла. Адже в серпні, яким би спекотним він не був, тепло зовсім інше. Серпень гріє, як легкий светр, зв'язаний із зеленого березового листя, який чомусь пахне стиглими яблуками.

Серпень - це сутінки літа, напоєні відгомонами липневої спеки і приправлені свіжістю вересня. Цими легкими сутінками хочеться дихати, з подивом спостерігаючи, як з кожним днем ​​повітря стає прозорим.

У серпні знову хочеться стати романтичним і запалювати вечорами гасову лампу. І щоб за круглим столом пили чай і пахло яблучними пирогами. Хочеться згадувати літо, яке ще не закінчилося, але туга за яким вже оселилася в серці.