Прощавай, літо !

 ПРОЩАННЯ З ЛІТОМ

Зажурилось Літо, опустило плечі,

Рештки фарб смарáгдових вибрало з відра.

Зблиснули прощально крилонька 

лелечі,

Склав валізи Серпень. І Йому пора.

Спохмурніло Літо. Стало на порозі,

Поглядом окинуло луки, сад, поля.

Ген на горизонті — постать на дорозі,

Плащ багряний крилами мариться 

здаля.

А намисто в неї з ягідок калини, 

На чолі — віночок із жоржин та мальв.

Під ногами — золотом з чорнобривців килим

І туман на плéчах, мов срібляста шаль.

Йде красуня юна, золотоволоса,

Гасить Літа спеку лагідним теплом,

Миє спраглі трáви у холодних росах,

Розливає охру пензликом-крилом.

Зрозуміло Літо: та красуня — Осінь.

І, валізу взявши, стомлено пішло...

© Ольга Грейнер Савич