Весняна мозаїка

Навесні прокидається природа після зимової сплячки. Про цю чарівну пору року можна розповідати багато, але краще це зробити мовою поезії, яка спроможна подарувати відчуття гармонії та прищепити увагу до краси навколо. До вашої уваги вірші про весну, які змусять вас побачити красу весняної природи та подарують відчуття гармонії зі світом.

Надійшла весна
Надійшла весна прекрасна,
многоцвітна, тепла, ясна,
наче дівчина в вінку.
Зацвіли луги, діброви,
повно гомону, розмови
і пісень в чагарнику.
(І. Франко)

Дивувалась зима
Дивувалась зима,
чом це тануть сніги,
чом льоди присли всі
на широкій ріці?
Дивувалась зима,
як посміли над сніг
проклюнутись квітки
запахущі, дрібні?
І найдужче над тим
дивувалась зима,
що на цвіт той дрібний
в неї сили нема.
(І. Франко)

Вербові котики
Навесні мала вербичка
Одягнула рукавички.
Ще стоять холодні ночі –
Застудитися не хоче.
(Г. Химич)

Прийшла весна
Прийшла весна зеленокоса,
Сади розквітли і гаї,
Гойдає вітер срібні роси,
Співають дзвінко солов’ї.
(Г. Шевчук)

Навесні
Навесні в гайок піду,
Першу квіточку знайду,
Біля квіточки помрію,
Разом з нею порадію,
І вона всміхнеться
До мойого серця.
(П. Король)

Зима і весна
— Насуплю я брови, — говорить зима,
— І вітер з морозом повіє:
Усе скрізь загине — рятунку нема!
Під снігом замре, заніміє.
— А я засміюся, — весна відмовля,
— І сонце пекуче засяє:
Прокинуться луки, ліси і поля,
Усе зацвіте, заспіває.
(С. Черкасенко)