День сніговика

 А чи знаєте Ви, що 18 січня святкують Всесвітній День Сніговика? Така чудова ідея прийшла в голову німецькому колекціонеру Корнеліусу Гретцу, який ще будучи юнаком, почав збирати зображення сніговиків. У 2008 році він увійшов зі своєю колекцією в книгу рекордів Гінн У нього більше трьох тисяч експонатів! І все це - Сніговики!

Корнеліус міркував так: по-перше – в середині січня в багатьох країнах є сніг. По-друге – цифра 18 схожа на сніговика, який тримає в руках віник. По-третє – у цей день не було жодного міжнародного свята!

На Русі сніговиків ліпили з давніх язичниць­ких часів і шанували як духів зими. До них, як і до діда Мороза, ставилися з належною по­вагою і зверталися з проханнями про допомогу і зменшення тривалості лютих морозів. Наші предки вірили, що зимовими природними яви­щами (туманами, снігами, хуртовинами) ке­рують духи жіночої статі. Тому, щоб виявити свою повагу до них, ліпили снігових баб.

У Європі сніговиків завжди ліпили поруч із будинками, щедро прикрашали гірляндами і домашнім начинням, одягали в шарфи, а в руки вручали гіллясті мітли. У деталях їхніх «шат» вгадується містичний характер. Напри­клад, ніс у вигляді морквини прикріплювали, щоб умилостивити духів, що посилають вро­жай і родючість. Перевернуте відро на голові символізувало достаток у домі.

 

 

А ви знали, що Степан Бандера…

✔️Знав шість мов. 

✔️Із дитинства багато читав. Його рідна сестра Володимира згадувала, що улюбленими письменниками Степана були Іван Франко, Тарас Шевченко та Леся Українка.

✔️Ще в гімназії прочитав працю Миколи Міхновського «Самостійна Україна». 

✔️Напам’ять цитував Святе Письмо і «Слово о полку Ігоревім». 

Вигадав навіть розвагу: змагання з цитування уривків з літературних творів, народних пісень.

✔️Мав акторський талант. Грав у виставах. Під час гімназійних літніх канікул 1925-го організував у рідному Старому Угринові аматорську театральну виставу. 

✔️Мав добрий слух, співав у хорі. Любив патріотичні та релігійні пісні, знав сотні коломийок, колядував. На Різдво 1937-го в’язні польської тюрми під проводом Бандери співали Службу Божу на чотири голоси.

✔️Був волонтером.  

✔️Грав на барабані, фортепіано, гітарі й мандоліні. 

✔️Попри невисокий зріст, 159 сантиметрів, дуже добре грав у баскетбол. 

✔️Міг однією рукою тричі підтягнутись на турніку. 

✔️Бігав і посідав високі місця на змаганнях зі стрибків у висоту.  

✔️Катався на лижах. 

✔️Загартовувався. Взимку вибігав на вулицю тільки в шортах і купався в снігу. 

✔️Ще в гімназії склав пластову вмілість «Плавання». Для цього потрібно було вміти плавати в одязі та роздягатись у воді, володіти принаймні чотирма стилями, зокрема кролем і брасом, стрибати й пірнати, плисти без допомоги рук, рятувати потопельників. 

✔️Багато працював для розвитку громади рідного села. 

✔️Організував театрально-співочий гурток, кооператив, відділення руханково-пожежного товариства «Луг». Через це був змушений на рік відкласти вступ до університету. 

✔️Коли восени 1932-го родина Бандери переїхала в село Воля Задеревацька, студент Степан за одну ніч облаштував там читальню. Поляки дерева не давали, то Степан уночі з братом Василем потай від влади на плечах наносили дров й звели читальню.

✔️Був майстром на всі руки. Міг і страву приготувати, і авто чи патефон зремонтувати. 

✔️У «Пласті» навчився оправляти книжки, записники, течки, образки різної величини: в полотно, картон із полотняними краями й кутиками, в шкіру та шкірзамінник. 

✔️Знався на техніці. Був вправним водієм. Англійські оунівці подарували Бандері автомобіль – синій Opel' Kapitan, реєстраційний номер PKW АВ 63-3821. 

✔️Захоплювався хімією. 

✔️Мав фотоапарат, сам проявляв плівку і друкував знімки. Власну фотолабораторію облаштував в центральному офісі Закордонних Частин ОУН в Мюнхені на Цеппелін-штрасе, 67. 

✔️Любив природу й мандри. 

✔️Дуже добре знався на грибах.

 ✔️Перше псевдо Степана Бандери в «Пласті»  - «Ґанді», на честь   Магатми Ґанді, лідера борців за незалежність Індії. 

  

🖊За матеріалами «Локальної історії»

📸На фото з архіву ЦДВР Степан Бандера зі своїми дітьми Андрієм та Лесею, Західна Німеччина