Мабуть не має сьогодні у цілому світі такого чоловіка, який міг би обходитись без годинника. Навіть у найглухішому людському закутку, у місцях ще не порчених сучасною цивілізацією, скажімо десь у лісах Амазонки, чи далеких африканських селах, у яких і сьогодні живуть так само (чи майже так само) як жили тисячі років тому, у місцях де ще й досі мало хто вміє читати (не вже кажучи про інші речі), навіть там частенько виникає потреба зробити щось в означений час (впіймати крокодила, який йде на нерест?). Звісно у таких людей свій час, а у нас свій, але в будь-якому разі стрілочки годинника невблаганно роблять тік-так будь-де і будь-коли, складаючи секунди у хвилини, хвилини в години, години в дні, дні в місяці, місця в роки, роки в століття… Але ж яка історія цього такого необхідного всім пристрою для виміру його величності часу – годинника. Які були перші годинники та як людство «докотилось» до того, щоб точно міряти час?
Людина довго спостерігала за рухом сонця, змінами ранку, дня, вечора, ночі — й помітила зв’язок між зміною тіні й положенням сонця на небі. Зрештою близько трьох з половиною тисяч років тому в Стародавньому Єгипті винайшли сонячний годинник. Це був стовпчик, тінь від якого падала на циферблат з позначками годин. У сонячну днину тінь переміщувалася циферблатом і показувала час. Перші такі годинники були величними архітектурними спорудами, а згодом з’явилися навіть їх кишенькові версії. Проте ці пристрої були не дуже зручними, оскільки не функціонували вночі та за хмарної погоди, яка іноді трапляється й у південних країнах.
Це смарт-годинники — так звані “розумні годинники”. Вони мають функції сучасних смартфонів та планшетів — календар, медіаплеєр, мобільний телефон, доставка й відправлення електронної пошти, СМС-повідомлень тощо.
Немає коментарів:
Дописати коментар